Роль домашніх завдань у формуванні в учнів інтересу до навчання
У світлі сучасних вимог нашого суспільства актуальною постала проблема ролі домашньої роботи у формуванні навичок самостійної діяльності школярів та підвищення інтересу до навчання.
Психологічні основи організації домашньої роботи було закладено дослідженнями таких вчених як: І.Сікорський, Д.Нколенко, Г.Костюк, Н.Менчинська, Л.Виготський, С.Рубінштейн, В.Давидов, Ю.Самарін, О.Матюкін, А.Смирнов, О.Леонтьєв, Д.Ельконін, Ж.Паже, Д.Сева, К.Леві, Д.Гілфорд та інші їх поглибили й розширили. П.Кулагін на основі історико-ретроспективного аналізу розвитку ідеї впровадження домашньої роботи показав, що кожна історична епоха в педагогіці (Я.Коменський, І.Песталоціі, А.Дістервег, К.Ушинський, В.Сухомлинський та інші) продукувала свій підхід до розв’язання проблеми.
Спеціальні дослідження показують, що проблема підвищення ефективності навчання може бути успішно вирішена тільки за умови, якщо висока якість урочних занять буде підкріплюватися добре організованою домашньою роботою учнів. Тим часом в періодичних виданнях з'являються публікації, в яких розповідається про нібито передовий досвід окремих учителів, які здійснюють навчання без домашніх завдань, і ставиться питання про їх скасування, оскільки вони, на їхню думку, не приносять ніякої користі і лише перевантажують учнів. Ці пропозиції найчастіше грунтуються на педагогічній некомпетентності. Справа в тому, що пізнання йде не по прямій, а по спіралі, і що кожне наступне звернення до вивчення одного й того ж матеріалу відкриває в ньому нові грані і смислові відтінки, що, відповідно, вказує на необхідність організації домашньої навчальної роботи . Далі, на уроках, як би добре вони не проводилися, має місце концентроване запам'ятовування, і знання переводяться лише в оперативну, короткочасну пам'ять. Щоб перевести їх в пам'ять довготривалу, учням необхідно здійснити їх подальше повторення, тобто розосередити засвоєння, що також вимагає організації їх домашньої навчальної роботи. Не менш важливе значення має вона також для виховання учнів, оскільки сприяє формуванню у них старанності, самостійності, служить засобом розумної і змістовної організації позашкільного часу. Практикою доведено — домашні завдання необхідні. Самостійна робота на уроках тільки зменшує потребу в домашніх завданнях, але не відкидає їх. Адже знання, навички й уміння міцно засвоюються не відразу, а внаслідок періодичних повторень, що й забезпечується виконанням домашніх завдань через деякий час після уроків. Крім того, лише в домашній роботі кожний учень може якнайкраще виявити свої індивідуальні сили і можливості, набувати уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі, доводити справу до кінця. Учень повинен сам планувати і організовувати виконання домашніх завдань, здійснювати постійний самоконтроль, ставити перед собою нові завдання. Звичайно, результативність домашньої роботи залежить не тільки від учня, але й від учителя. Домашня робота органічно поєднана з уроком. Саме урок повинен готувати учня до успішного виконання домашніх завдань. Домашня навчальна робота поєднує у собі навчальну, виховну, розвиваючу функції. Вона нібито протистоїть всім іншим формам організації роботи учня в школі під безпосереднім керівництвом вчителя.
Домашня навчальна робота учнів — складова частина навчально-виховного процесу в школі.
Домашня навчальна робота учнів є досить важливою складовою частиною процесу навчання і виступає однією з істотних форм його організації. У чому ж полягає її сутність? Домашня навчальна робота учнів полягає в самостійному виконанні завдань учителя по повторенню і глибшому засвоєнню матеріалу, що вивчається, і його застосуванню на практиці, розвитку творчих здібностей та обдарувань і вдосконаленню навчальних умінь і навичок. Як випливає з цього визначення, домашня робота з оволодіння досліджуваним матеріалом характеризується двома основними ознаками - наявністю навчального завдання, що дається вчителем, і самостійною роботою учнів з його виконання. Виконання домашнього завдання повинно бути успішним, а для цього учневі потрібно бути уважним, спостережливим, вміти запам’ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане. Також успішність значною мірою залежить від уміння учителя організувати виконання домашніх робіт, тобто, підготовка, а саме: вчитель формує навички самостійної роботи, роз’яснює зміст і методику виконання завдань. Украй важливо привчити школярів виконувати домашні завдання самостійно, але якщо учневі важко зробити це самому, то старші можуть допомогти лише навідними питаннями, нагадуванням про подібну ситуацію в попередніх завданнях.
Аналіз наукової літератури переконує, що добитися глибоких, міцних знань учнів без домашньої навчальної роботи неможливо. Але відомі і спроби обійтися без неї. З цією метою вчителі всіляко активізовували роботу учнів на уроці, забезпечуючи осмислення та закріплення знань. Однак поза увагою лишалася самостійна робота учня, формування вмінь її організовувати, виховання вольових та інших рис характеру. За своїми цілями робота учнів повинна бути різноманітною. Але не можна перевантажувати учнів домашніми завданнями, бо тоді учень змушений буде виконувати їх формально. Є й інші причини, що негативно впливають на виконання домашніх завдань: неуважність учнів на уроці, невміння самостійно працювати, нечітке роз'яснення вчителем матеріалу та інструкцій. Важливо, щоб завдання мали творчий характер, викликали в учнів пізнавальні інтереси, бажання вчитися, були пов'язані з життям.
Таке ставлення до завдання домашніх робіт призводить до того, що вчителі часто забувають про навчальну функцію цього структурного елемента навчального процесу, в результаті чого втрачається стимул самостійної розумової праці для учнів.
Важливу роль у формуванні самостійності школярів відіграє характер домашньої роботи, на що належить звернути особливу увагу.
Згідно структури уроку засвоєння знань за Онищуком О.В., він виділяє такий етап уроку як підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. Пропонує підбиваючи підсумки уроку, вчитель повинен коротко повідомити про що дізнались учні на уроці, якими знаннями оволоділи, як працював клас, оцінити роботу окремих учнів протягом усього уроку. Наголошує на тому, що домашні завдання не обов’язково повідомляти наприкінці уроку, можна на початку або в середині уроку, відповідно до логіки навчального процесу. Якщо домашні завдання є логічним продовженням або закінченням класної роботи, їх краще повідомляти наприкінці уроку. Але не слід робити це наспіх; треба спокійно, терпляче пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи.
Домашні завдання за своїм змістом містять у собі:
а) засвоєння матеріалу, що вивчається за підручником;
б) виконання усних вправ (придумування прикладів на досліджувані правила з мови, визначення ознак подільності чисел з математики, заучування хронологічної таблиці з історії і т.д.);
в) виконання письмових вправ з мов, математики, фізики та інших предметів;
г) виконання творчих робіт з літератури;
д) підготовку доповідей по досліджуваному матеріалу;
е) проведення спостережень з біології, географії , фізики;
ж) виконання практичних і лабораторних робіт з фізики, хімії, біології та профільному предмету;
з) виготовлення таблиць, діаграм, схем по досліджуваному матеріалу і т.д.
Поряд із загальними для всіх учнів, нерідко даються індивідуальні домашні завдання. Вони розраховані на подолання прогалин у знаннях учнів за окремих тем, на посилення тренувальних вправ з вироблення практичних умінь і навичок. Крім того, даються завдання підвищеної складності для добре успішних учнів з метою розвитку їх творчих здібностей і схильностей. Суттєве значення має правильне дозування обсягу та ступеня складності домашніх завдань, що попереджає перевантаження учнів. Зокрема, у старших класах тривалість виконання домашньої роботи не повинна перевищувати 3,5 години.
Навчальна практика показує, що в домашньої навчальної роботи учнів є істотні недоліки. По-перше, багато учнів при підготовці домашніх завдань за підручником зіштовхуються на напівмеханічним читанням вивченого матеріалу, та не вміють розчленовувати його на окремі суттєві частини і нездійснюють самоконтроль за засвоєнням знань. По-друге, недоліком домашньої роботи багатьох учнів є невміння організувати свій робочий час, відсутність твердо встановленого режиму, пов'язаного з виконанням домашніх завдань. Це призводить до поспішності в роботі і поверхневому засвоєнню матеріалу, що вивчається. По-третє, виконання письмових завдань багатьма учнями здійснюється без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу, на якому базуються ці завдання. Внаслідок цього учні не тільки допускають істотні недоліки і помилки в виконуваних завдання, але й не осмислюють того зв'язку, який існує між теоретичним матеріалом і практичними вправами. Негативно позначається і перевантаження учнів домашніми завданнями. Але перевантаження нерідко обумовлюється не лише великим об'ємом домашнього завдання, а й слабкою підготовкою учнів на уроці до його виконання.
Вказані недоліки дозволяють зробити висновок про необхідність підвищення якості урочних занять, раціоналізації обсягу домашньої роботи учнів і більш пильної уваги вчителів до навчання їх техніці домашнього навчання. Які ж проблеми у цьому зв'язку постають перед навчальним закладом? Перша полягає в тому, щоб і вчителі, і учні добре обдумували систему тих правил і вимог, які пред'являються до домашньої навчальної роботи. Друга належить довпровадженню цих правил в практику виконання домашніх завдань учнями.
З Інтернетом в наше життя прийшла дистанційна освіта, яка набуває все більших обертів в сучасному суспільстві. Цей вид освіти дуже перспективний, він має багато переваг, перш за все – економічну, тому в майбутньому дистанційна освіта безумовно набуде провідне місце. Основа дистанційної освіти – самостійна робота учня під керівництвом викладача. Навчити людину продуктивно працювати самостійно – це провідна мета сучасної школи. На даний момент прийомів та методів організації самостійної роботи на уроках досить багато, але важливо в цей перелік включити і домашню роботу і знайти нові підходи до її організації. Домашня навчальна робота, на відміну від роботи в класі, має сугубо індивідуальний характер, відрізняється відсутністю безпосереднього керівництва вчителя
Відвідуючи уроки вчителів нашої школи та проаналізувавши роботу з організації подачі та перевірки домашніх завдань було виявлено, що більшість вчителів задають домашні завдання репродуктивного характеру. Основною метою таких завдань є закріплення матеріалу, вивченого на уроці, виконання завдань за зразком (алгоритмом, правилом). Має дуже важливе значення, бо спрямоване на засвоєння основних знань, формування вмінь та навичок. Це базові домашні завдання. Особливо це стосується уроків математики (вчителі Очкіна В.С., Ворожбит О.В., Кунцевська І.В.). Таку форму організації практикують вчителі початкових класів, а саме, Гурин О.В., Ворожбит Н.В., Карман Л.В.
Домашні завдання з ускладнюючими елементами. Основною метою таких завдань є стимулювання пізнавальної діяльності учнів, для виконання таких завдань учневі необхідно буде зробити більш складні логічні кроки, можливо, необхідно буде згадати раніш вивчений матеріал і пов’язати з тим,що вивчається на даний момент. Такі домашні завдання практикують вчителі української мови Шерстюк О.О., Сербенівська В.В., початкових класів Карман Л.В., хімії Мельник Т.П., фізики Ворожбит О.В., Шкалаберда С.А., природознавства , біології Коротченко Т.О.
Домашні завдання творчого характеру у формі проекту. Основною метою такого домашнього завдання є створення кінцевого продукту, значущого для класу в цілому, наприклад, створення алгоритмів розв’язування задач, складання тестів, самостійних або контрольних робіт. Такі завдання застосовуються, але дуже рідко. Можна спостерігати таку подачу домашніх завдань на уроках біології (вчителі Коротченко Т.О., Мельник Т.П.).
Педагогічні можливості домашніх завдань для підвищення якості знань великі, але вони можуть бути використані в повній мірі лише при наявності ефективної методики їх планування і правильної організації перевірки.
Домашнє завдання повинно бути цілеспрямованим, направленим на розвиток мислення учнів, формування нових вмінь та навичок при його опрацюванні. Учитель повинен не просто перелікувати параграфи, які необхідно прочитати та номери вправ для виконання, а надати учням інструкцію щодо виконання завдання (прокоментувати домашнє завдання). Слід відмітити, що такого принципу дотримуються майже всі вчителі. Але слід звернути увагу на таку подачу домашніх завдань вчителям Мишко А.М., Кунцевській І.В., Очкіній В.С..
Головний принцип, якого повинен дотримуватись вчитель, коли коментує домашнє завдання, якими би не були його зміст та складність, це орієнтування учня на успіх при його виконанні, перспектива отримати знання навіть методом виправлення власних помилок.
Ефективність домашнього завдання залежить у великій мірі від методів його перевірки. Зараз можна знайти багато прикладів щодо стандартних та незвичних прийомів та методів перевірки домашнього завдання, якими діляться вчителі-практики, але висновок можна зробити один – домашнє завдання треба перевіряти систематично і ретельно, якщо ставиться мета щодо його ефективного використання в процесі навчання. Прийоми повинні бути простими, різноманітними і відомими учням, тобто учень має знати яким чином на наступному уроці буде перевірено домашнє завдання, яке він виконає. При перевірці базового компоненту домашнього завдання (репродуктивного) вчителі Карман Л.В., Гурин О.В., Шерстюк О.О., застосовують такі прийоми:
Написати приклади або задачі з домашнього завдання на окремих картках і запропонувати розв’язати їх окремим учням самостійно по пам’яті, виділивши для цього індивідуальні місця в класі, наприклад, перші або остання парти. Якщо учень виконував домашнє завдання методом бездумного списування, він навряд чи з цим упорається. Але якщо слабкий учень виконував це завдання свідомо, навіть зі сторонньою допомогою, він зможе навести відоме йому рішення і отримати обіцяну оцінку. Таким чином створюється ситуація успіху для любого учня, навіть слабкого.
Диктанти на знання основних формул(законів, правил), або тести з одним варіантом відповіді. Такі форми роботи практикують Мельник Т.П., Шкалаберда С.А., Ворожбит О.В. Цей вид перевірки проводиться фронтально, застосовується самоперевірка, або взаємоперевірка. Учні виставляють собі оцінку самі, а вчитель може зразу провести роботу щодо корекції знань учнів. Якщо така форма перевірки теоретичних знань застосовується систематично протягом вивчення теми, то учні мають змогу добре підготуватися до підсумкового тестування (заліку, опитування тощо) а також спрогнозувати свою оцінку.
Перевірка за готовим зразком – зразок правильного рішення записують на дошці окремі учні після перевірки вчителя, або зразок надає сам вчитель ( можна використати проектор). Учням пропонується знайти помилки, яких вони припустилися, виправити їх, зробити самооцінку, можливо коментування помилок та їх аналіз (таку форму перевірки використовують Карман Л.В., Хмель В.С., Гурин О.В., Ворожбит Н.В.).
Виправлення помилок, що спеціально допущені у зразку, або заповнення пропусків, що зроблені у зразку. Такий вид перевірки можна навіть віднести до творчого, а доступний він і слабким учням – це дозволяє підвищити їх рівень самооцінки та розвивати пізнавальний інтерес до навчання в цілому (таку форму перевірки можна спостерігати під час уроків у вчителів Шерстюк О.О., Кунцевської І.В.).
В цілому, творчі завдання мають на меті підвищення рівня загального інтелектуального розвитку учня та набуття ним таких рис особистості, як цілеспрямованість, самостійність, наполегливість та відповідальність,що є найважливішим надбанням для його майбутньої життєдіяльності.
Потребує активізації використання вчителями інтерактивних прийомів перевірки домашніх завдань. Серед тих прийомів, які використовують вчителі нашої школи слід відмітити такі:
1. Історичний хронограф.
2. Мікрофон.
3. “Лови помилку”.
4. “Словниковий марафон”.
5. Вправа “Поясни ключове слово”.
6. Метод презентації.
7. Гра “Хокей”.
8. “Мовне кафе” ( робота в групах)
9. “Скринька скарбів”.
10. “Коло знань” ( робота в парах).
11. Математичний, хімічний диктант.
Такий спосіб використовують вчителі Шерстюк О.О., Хмель В.С., Карман Л.В., Гурин О.В., Ворожбит Н.В., Мельник Т.П..
Також слід проаналізувати роботу класних керівників за контролем записів учнями домашніх завдань. Так, перевірка учнівських щоденників показала, що 80% учнів домашні завдання не записують, а класні керівники не контролюють. Так, найбільше порушень виявлено у 7 класі (класний керівник Чавалюк Н.Б.), 9 класі (класний керівник Очкіна В.С.), 10 класі (класний керівник Сербенівська В.ВА.) На належному рівні перебуває робота в даному напряму у 5 класі (класний керівник Мишко А.М,
Узагальнюючи даний виступ, можна зробити висновок, що оптимізація домашнього завдання складається з наступних чинників:
Чіткої постановки мети домашнього завдання.
Різноманітності форм домашнього завдання, послідовності і доцільності їх використання.
Диференціації домашнього завдання за рівнями складності.
Своєчасного, різноманітного, відкритого контролю виконання домашнього завдання.
Врахування вікових особливостей учнів.
Оптимального об’єму та строків виконання домашнього завдання.
Чіткі і грамотні інструкції вчителя щодо виконання домашнього завдання.
Зв'язок домашнього завдання з вивченням нового матеріалу.
Створення ситуації успіху та можливості інтелектуального та особистісного росту для учнів в процесі виконання системи домашніх завдань.
Рішення:
- Роботу педагогічного колективу з даного питання слід вважати задовільною.
- Заступнику з навчально – виховної роботи Шкалаберді О.О.:
- тримати на постійному контролі підготовку вчителів до уроків, використання ними різних інтерактивних форм роботи:
- Надавати методичну допомогу молодим спеціалістам Мишко А.М., Кунцевській І.В. з планування, подачі та перевірки домашніх завдань.
3. Керівникам міжшкільних методичних обʼєднань вчителів початкових класів Гурин О.В., вчителів природничо-математичного циклу Ворожбиту О.В., вчителів суспільно-гуманітарного напряму Хмель В.С.:
1) проаналізувати роботу кожного вчителя з підвищення ролі домашніх завданні;
2) розробити цикл інтерактивних форм перевірки домашніх завдань з кожного циклу.
4. Вчителям – предметникам:
1) практикувати використання диференційованих домашніх завдань та прийомів випереджувального навчання;
2) регулярно контролювати виконання учнями домашніх завдань, не залишати цей етап уроку без уваги.
5. Класним керівникам:
1) регулярно перевіряти щоденники учнів свого класу;
2) контролювати правильний запис домашніх завдань;
3) перевіряти наявність оцінок в щоденниках кожного дня;
4) провести батьківські збори на тему « Роль батьків у підготовці домашніх завдань»;
5) надати поради батькам «Як допомогти своїй дитині підготуватись до уроків?». | 
